Історія створення Вільнотарасівської сільської ради
Перші поселення на території населених пунктів Вільнотарасівської сільської ради з’явилися на початку ХХ століття в період реформи, що проводилася урядом царської Росії під керівництвом Столипіна.
Населені пункти Вільнотарасівської сільської ради будувалися, починаючи з 1923 року, з поселенців сусідніх сіл – Мазепинці, Сидори, Дрозди. Хутір, що утворився, селяни назвали Вільний. Поруч виник другий хутір (вулиця), який був названий ім’ям українського поета Тараса Григоровича Шевченка – Тарасівка. У 1924 році на сходці селян обох вулиць було вирішено об’єднати обидва хутори в одне село. Тут же після довгих міркувань було погоджено назвати село Вільна Тарасівка ( злиття двох хуторів). Село Вільна Тарасівка було раніше і є селом районного підпорядкування.
До 1930 року село належно до Сквирського району, з 1930 по 1959 роки – до Великополовецького району, а після укрупнення районів з 1959 року належить до Білоцерківського району.
Розкинулось село на північ від міста Біла Церква на відстані 6 км.
Село перетинається Південно-Західною залізничною колією та поряд нього проходить асфальтований автошлях м. Біла Церква – м.Фастів.
На південний схід від села на відстані 1 км знаходиться Київська науково-дослідна станція тваринництва «Терезине», нині відкрите товариство з додатковою відповідальністю «Терезине».
Землі, на яких утворилося село Вільна Тарасівка, належали графині Браницькій.
До 1917 року тут була розміщена її економія. Орендував землі посесор полковник Ліпчинський. На території економії були розміщені тваринницькі приміщення, панські будівлі та землянки. В землянках жили селяни, які обслуговували економію: обробляли землі, доглядали худобу, служили в панському дворі.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції за рішенням органів радянської влади будівлі економії були розібрані селянами навколишніх сіл. Селяни, які служили в економії, були першими забудовниками і першими його жителями – Квятківський Іван Михайлович, Забігайло Василь, Черпак Юхим Романович. Перші поселення появилися у 1918 році. Масове поселення розпочалось у 1923 році.
Кількість населення збільшувалась за рахунок переселенців із сіл Мазепинці, Сидори, Дрозди, яким тут наділялися землі.
На землях графині Браницької було створено ТСОЗ в 1927 році, який існував до 1930 року. Організаторами ТСОЗу були Рева Антон Феодосійович, Морський Кирило Семенович, Миколенко Максим Павлович, Будовий Іван Охрімович. Колгосп було створено весною 1930 року. На час заснування колгоспу було 105 членів.
Колективізацію було повністю закінчено в 1934 році. Перша назва колгоспу була «Червоний жовтень».
В 1950 році було проведено укріплення колгоспу «Червоний Жовтень». Було приєднано колгоспи «Червона зірка», «Спільна праця» сусідніх хуторів – Гай і Володимирівка, а в 1960 році було приєднано колгосп ім. Леніна, який знаходився на території міста Біла Церква.
Названо колгосп було іменем Ілліча, який пізніше було реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство «Вільнотарасівське» (1992р.), а з 2000 року – сільськогосподарське підприємство з обмеженою відповідальність « Вільнотарасівське».
В 1930-их роках була ланка п’ятисотениць. Ланковою була Якименко Марія.
Після створення колгоспу ім. Ілліча із колгоспів «Червоний Жовтень», «Червона зірка» та ім. Леніна, було 1327 гектарів орної землі. Виноградників, лісів, чагарників та непридатної землі в колгоспі не було. Садів і ягідників налічувалося до 40 гектарів, пізніше було зменшено до 20 гектарів, в даний час немає зовсім.
Матеріальний рівень і добробут колгоспників значно почав поліпшуватись з 1953 року. Майже в три рази зріс матеріальний рівень працюючих за рахунок зменшення податків і припинення випуску позики.
У 1968 році загальні збори колгоспу ім. Ілліча обрали головою правління Степаненка Феодосія Івановича, який працював директором Вільнотарасівської восьмирічної школи. Не дивлячись на те, що він мав педагогічну освіту, а не сільськогосподарську, Степаненко Ф.І за дуже короткий період вивів колгосп ім. Ілліча в одне із кращих господарств Білоцерківського району і Київської області. Врожайність цукрового буряка досягла до 465 цнт з гектара, озимої пшениці до 60 цнт з гектара. Зернові по колгоспу складали до 40 цнт з гектара. Свиноферма у 1968 році налічувала 600 голів свиней, у 1980 році – 1200 голів. Великої рогатої худоби зросло із 340 голів до 850 голів, в тому числі 450 корів. Надої молока з 1800 кг на корову збільшилися до 3500 кг.
За період роботи Степаненка Ф.І. на посаді голови правління колгоспу ім. Ілліча була виготовлена документація на газифікацію сіл Володимирівка, Гай, Вільна Тарасівка.
Було збудовано кілька приміщень для великої рогатої худоби, майстерню по ремонту сільськогосподарської техніки, сушилку для зерна.
Степаненко Феодосій Іванович був нагороджений Орденом «Знак Пошани» та іншими орденами і медалями.
З 1980 по 1989 рік керівником господарства було обрано Пручківського Юрія Михайловича, який працював до осені 1989 року. За рахунок стабільного виробництва, хороших врожаїв вдалося підняти реальні доходи населення.
23 жовтня 1989 року головою правління колгоспу ім. Ілліча було обрано Кравчука Володимира Івановича. Його вклад полягав у тому, що було збудовано критий тік для зберігання зернових культур, вагову, заасфальтовано територію ферми.
У 1994 році Кравчука В.І було обрано Народним депутатом України.
З січня 1996 року по січень 2000 року колективне сільськогосподарське підприємство «Вільнотарасівське» очолював Шовкопляс Руслан Петрович.
У 1929 році була збудована і працювала хата-читальня в селі Вільна Тарасівка, приміщення якої пізніше було переобладнане у початкову школу, потім семирічну і восьмирічну. У 1962 році було збудовано нову школу, велику, добротну, тому що діти в старій школі навчалися у дві зміни.
У 1963 році в селі Володимирівка було збудовано школу на дві класні кімнати, в селі Гайок також працювала початкова школа в приміщенні, яке відповідало всім вимогам початкової школи. У 1976 році всі діти шкільного віку почали навчатися у Вільнотарасівській восьмирічній школі.
В селі Вільна Тарасівка у 1930 році в центрі села був побудований фельдшерсько-акушерський пункт та пологовий будинок, приміщення якого було глиняним. У цьому приміщенні розміщувалася і сільська рада. Пологовий будинок профункціонував до 1966 року.
Докорінно змінилось село за період 1960-1970 років.
У селі Вільна Тарасівка, після розкуркулення однієї заможної сім’ї, у сільській хатині (1929 рік) відкрився клуб і дитячі ясла. У 1965 році було збудовано будинок культури з глядацьким залом на 250 чоловік, бібліотеку. Біля клубу закладено парк на площі 2,5 га.
Сільський клуб в селі Гайок побудований в післявоєнний період.
У 1977 році було збудовано сільський клуб у селі Володимирівка, в приміщенні якого розміщувалась бібліотека
Бібліотека населених пунктів нараховувала до 7000 томів літератури українських і російських письменників.
Першим головою виконавчого комітету було обрано Ткаченка Г.І., а сільська рада була сформована у 1929 році.
До війни головою виконкому було обрано Черпака Гната.
Після Великої Вітчизняної війни виконавчий комітет очолив Миколенко Олексій Максимович. З 1950 року по 1966 рік – Морський Василь Васильович. 1966-1975 роки-Бондар Галина Сергіївна. 1975-1976 роки – Романенко Анатолій Степанович.
З 1976 року по 2002 рік очолював сільську раду Кириленко В’ячеслав Михайлович.
За ці роки було здійснено газифікацію населених пунктів сільської ради, зроблено капітальний ремонт доріг до села Гайок та по селу Вільна Тарасівка, водопровід в селі Тетянівка, побудовано міні-котельню для опалення Вільнотарасівської загальноосвітньої школи.
З 2002 по 2006 рік виконавчий комітет сільської ради очолив Романенко Анатолій Степанович. З квітня 2006 року сільським головою обрано Костину Ольгу Василівну.
